Спочатку не було нічого. Ні Сонця, ні Місяця, ні зірок. Лише води простягалися безмежно. Води зародили вогонь. Величезною силою тепла в них зародилося Золоте Яйце. Тоді ще не було року, бо не було кому відміряти час, та стільки, скільки триває рік, плавало Золоте Яйце в безмежномуокеані. Через рік із Золотого Яйця виник прародитель Брахма. Він розбив Яйце, і воно розкололося навпіл. Верхня половина його стала Небом, нижня — Землею, а між ними, щоб розділити їх, Брахма умістив повітряний простір. І він закріпив Землю серед вод, і створив сторони горизонту, і поклав початок часу. Так було створено Всесвіт. Але тоді Творець озирнувся навколо і побачив, що немає нікого, крім нього, і йому стало страшно. З того часу страх приходить до кожного, хто залишається сам. Та Брахма подумав: «Але ж тут немає нікого, крім мене. Кого ж мені боятися?» І страх його минув, бо страх може бути лише перед кимось іншим. Але й радості він не знав. І через те кожен, хто перебуває сам, не знає радості. І Брахма вирішив створити потомство. Від його синів походять боги і демони, люди, птахи і змії, велетні і чудовиська, корови та інші тварини, що заселили Небо, Землю, підземний та підводний світи.

ПРО СТВОРЕННЯ НОЧІ

Перших людей звали Яма і Ямі. Коли Яма помер, його сестра Ямі проливала безутішні сльози, і не мало меж її горе. На всі вмовляння вона відповідала: «Таж він помер лише сьогодні!» Тоді ще не було ні дня, ні ночі. Тому боги сказали: «Так вона його ніколи не забуде! Треба створити ніч». І вони створили ніч. І ніч проминула, і настав ранок. А Ямі втішилась і забула про своє лихо. Тому кажуть: «Чергування ночі і дня приносить забуття горя».